Род Болайто

Род Болайто, консультант Британської Ради, який 16 років працює в проектах підготовки вчителів англійської в Україні, розповідає про необхідність реформування програми в педагогічних вишах.

Я працюю над проектами «Шкільний вчитель нового покоління» та «Англійська мова для університетів», останній із яких впроваджується на нефілологічних факультетах українських вишів. Я мав змогу спостерігати за проведенням занять з англійської для студентів нефілологічних відділень від першого року навчання і до магістратури у вісьмох університетах. Щоразу я переконувався, що англійська мова студентів економічних, інженерних і технічних спеціальностей є на дуже низькому рівні – А1 або А2 у найкращому випадку. Вони не лише не можуть спілкуватись англійською, вони не вміють писати, не знають граматики, і немає жодного аспекту англійської мови, в якому вони почували б себе комфортно. Все це – результат одинадцяти років вивчення англійської у школі. Звісно, на факультетах із «вербальними» спеціалізаціями, таких як економіка, міжнародні відносини чи право, студенти таки підвищують рівень англійської впродовж навчання, оскільки багатьом із них у наш час викладають предмети англійською. Картина покращується, однак проблема того, що діти закінчують школу з обмеженим знанням англійської, існує.

То що з цим робити? Тут у пригоді може стати міжнародний досвід. Хорошим прикладом є Узбекистан, де реформа підготовки шкільних вчителів розпочалася дев’ять років тому. Перші випускники вишів з оновленою програмою вже викладають у школах, а вплив реформи на рівень англійської учнів середніх шкіл Узбекистану відчувається вже зараз. Випускники шкіл приходять на перший курс університету з навичками спілкування англійською мовою. Все це завдяки реформі підготовки шкільного вчителя англійської мови.

Ситуація в Узбекистані була дуже схожа на ту, що зараз є в Україні: для підготовки вчителів використовувалася методика пострадянського періоду. Теоретичні предмети, що викладалися на філологічних факультетах, не мали жодної практичної цінності. Цикл підготовки філологів працював блискуче, так само як в українських університетах сьогодні. Студенти вступають на філологію в університетах, здобувають філологічну освіту, стають відмінними лінгвістами, потім багато хто здобуває докторську ступінь із філології і стає викладачем філології в університеті. Це чудовий цикл створення робочих місць. Проблема тільки в тому, що такий підхід не допомагає формувати компетенції, необхідні для вчителів англійської. В результаті в школі увіковічнюється методика, побудована навколо техніки читання вголос, перекладу після читання вголос, виправлення вимови студентів, коли вони читають уголос, домашнього завдання з читання, щоб учні знову могли читати вголос і так провести наступний день. Через застосування таких навчальних прийомів студенти не можуть спонтанно спілкуватися англійською. Тобто те, як добре вчителі англійської мови володіють методикою викладання, впливає на кожного з нас.

Але з чогось треба починати. Тому нова програма підготовки шкільних вчителів, запропонована проектом «Шкільний вчитель нового покоління», повинна враховувати як володіння мовою, так і методологією, як навчальні програми, так і їх оцінювання. Це і є інструменти підвищення стандартів. Реформа навчальної програми без зміни підходів до оцінювання нічого не варта. Оцінювання – це хвіст, який крутить собакою. Змінивши навчальну програму, проте залишивши старі методи оцінювання, ми не досягнемо мети. Немає потреби ставити завдання студенту написати кваліфікаційну роботу про сонети Шекспіра, якщо ми маємо намір випустити вчителя англійської, а не філолога. В сучасних підходах до підготовки вчителів основна увага приділяється мікродослідженню навчальної діяльності.

У новій навчальній програмі ми намагаємося посіяти зерно допитливості до практичної роботи в класі, щоб теперішні студенти в майбутньому йшли на роботу в школу як допитливі практики, здатні мислити та проводити рефлексію. Ми плануємо встановити стандарти, яким повинні відповідати майбутні вчителі на кінець четвертого року навчання, і в запровадженні цих стандартів нам потрібна допомога від Міністерства освіти й університетів. Нові стандарти охоплюють як володіння методикою, так і знання мови. Ми можемо досягти цих стандартів, якщо вони будуть безкомпромісними. Ми не можемо дозволити собі йти до мети в напівсили. Нам потрібно, аби університети зрозуміли, що для досягнення стандартів потрібно дотримуватись мінімальних вимог щодо кількості навчальних годин, змісту та матеріалів навчальної програми.

Незважаючи на принцип академічної автономії університетів, ми не можемо допустити, щоб кожен університет в Україні встановлював власні стандарти для вчителів англійської. Тому ми сподіваємось на підтримку Міністерства освіти у проголошенні цих стандартів такими, що не підлягають обговоренню, і на підтримку університетів у розумінні того, що існують мінімальні вимоги для досягнення стандартів. Такі зміни не відбуваються легко. Освіта – це надзвичайно консервативна сфера діяльності, тому в університетах неминуче будуть люди, які опиратимуться реформі. Але ми не можемо дозволити собі проводити напівзаходи. Перед нами стоїть не лише завдання провести експеримент у 10 університетах, але й виклик поширити результати пілотного проекту на інші 54 університети, які займаються підготовкою вчителів англійської мови.

Україна перебуває на 34-му місці у світі згідно з індексом володіння англійською мовою, який Education First оприлюднює у листопаді кожного року. Опитування проводиться серед випускників шкіл і студентів першого року навчання в університетах. Цікаво, що в першій десятці індексу є такі країни, як Польща, Словенія та Естонія. Давайте допоможемо Україні потрапити до першої десятки цього рейтингу! Давайте досягнемо того рівня, який інші країни вже здобули, за допомогою реформи, над якою ми зараз працюємо спільно з університетами та Міністерством освіти.

Дивіться також

Зовнішні посилання