Хто: засновник кінокомпанії “Артхаус Трафік”, співзасновник Одеського міжнародного кінофестивалю та “Чілдрен Кінофест”, продюсер
Співпраця з Британською Радою: фестиваль “Нове британське кіно” (з 2004 року), робота в рамках ОМКФ (2010-2013), конференція KyivFilmEncounters
“Ми ведемо роботу з Британською Радою на декількох рівнях. З одного боку, ми показуємо британські фільми, привозимо британських професіоналів, спілкуємося. А народна дипломатія починається саме зі спілкування, з того, що ми вчимося співпереживати людям цієї національності хоча б на екрані, тому що кіно — це велетенська машина емпатії. І якщо мі співчуваємо британцю в складних життєвих обставинах, то для нас і сама Британія стає ближчою.”
Денис зауважує, що завдяки співпраці з Британською Радою його компанія має широкі можливості взаємодіяти з колегами, кінопрофесіоналами з Британії, що тепер стали друзями й готові допомагати й підтримувати.
Крім того, “Артхаус Трафік” стає посередником у налагодженні зв’язків між британськими та не тільки українськими, але й колегами з інших країн, як-от Грузія чи Азербайджан.
“Нам пощастило попрацювати з усіма ланками кінопроцесу. І там постійно відбувається взаємне запліднення – вони приїжджають сюди зі своїми ідеями, і їдуть теж із якимись ідеями, котрі прийшли їм у голову тут. Тому що Україна — це теж країна, яка надихає, тут є багато можливостей, які не завжди очевидні для наших співвітчизників, але люди, котрі приїжджають з більш конкурентних країн, де все більш розвинене, бачать, що тут широке поле для креативу.”
За словами Іванова, проекти Британської Ради у різних сферах руйнують усталені стереотипи про Об’єднане Королівство й показують його як дуже динамічну сучасну державу, яка постійно рухається вперед.
“Зокрема, в кіно не цикляться на класиці - відбувається постійний пошук, і британське кіно тепер, на відміну від навіть 80-х років, вважається одним із найбільш передових, серед європейських кінематографій. З одного боку, є блокбастери з британським корінням - Гаррі Поттер, Джеймс Бонд і інші франшизи, що, по суті, стали світовими, переросли свою британськість. І з іншого боку, є великі фестивальні імена - того ж Кена Лоуча, Лінн Ремсі, Андреа Арнольд та інших авторів".
“Коли співпрацюєш із Британською Радою, бачиш, що в Британії серйозний фокус на те, аби культура виконувала не тільки функцію консервування, як у нас, але й модернізаційну. Те, що рідко потрапляє у фокус наших міністерства й офіційних установ, у Британії є основою діяльності. Це дуже вражає, з якою динамікою Британська Рада адаптується до нових мінливих умов, як швидко перелаштовується вся система, влаштована глобально.”
Денис вважає, що відстеження подій Британської Ради та участь є запорукою розвитку й “синхронізації” з найбільш розвиненими країнами.
“Це одна зі складних проблем, що ми всі живемо начебто у 2017 році, а насправді в різний час. Тобто Британія живе в своєму теперішньому, а ми все ще живемо в минулому. Так ось для того, щоб синхронізуватися і наздоганяти ці передові нації, думаю, найпростіше, що можна зробити — підписатися на розсилку від Британської Ради й стежити за тим, що відбувається, на що йде фокус. Тому що я, наприклад, не тільки стежу за кіношними подіями Британської Ради – я ходжу на виставки, слухаю The Selector, ходжу на The Selector Live — і розумію, що це величезна робота, яка обов'язково дасть свої плоди, запалають нові зірки. Тобто зараз, після стількох років роботи Британської Ради в Україні, думаю, тут змінилося саме сприйняття Британії, як країни, що дуже активно розвивається й випереджає багато інших країн.”